Панночка з Чорнобаєвки
Я спіймала натхнення і уявляю вам свою містичну історію про Чорнобаївку. Де існує свята земля, де наші хоробрі герої перемагають і гинуть чужоземці, які прийшли в Україну зі злом та з війною.
Там колись жила панночка, яка так само жила і в Полтавській Губерні. Вона жила там довго і залишилася в землі та над землею. Як дух оберігати своє рідне, цінне, своїх людей, мирних, веселих громадян.
Панночка мешкала на околиці наприкінці села, у старій обижій хаті, з гарним видом із вікна на безкраї простори посівних полів, озер та річок.
У цю хату нещодавно в’їхала молода сім’я і впустила свіжу енергію в це цікаве місце. Нове життя, як казали щасливі жителі вінтажного будинку з історією. Нове життя, підживлення чистої енергії духу захисниці Панночки. З приходом темряви дух панночки часто виходить зі свого укриття зі старовинної гарної хати. Вона сідала верхи на свого дохлого вінтажного коня, у якого грива була не коротша за її косу. Вона любила проскакати одягнена напівроздягнена в гарній вишиванці, а на голові красувався вінок із маків та диких лілій. Дикі лілії, іноді здавалося, як змії обплели і висіли в повітря як антени з Всесвіту. Лілії з прибережних річок, які у темряві освітлювали воду та повітря та вистачали чудовий смак. А її волосся, довге і руде, вилося і обволікало її красиве тіло.
Але недавно на її землю спустилися злі чужі гноми прибульці. Панночка недовго думаючи, почала захищати містичними чарами свою землю. Іноді вранці виходячи босоніж на росу і читаючи тріскаючи змови до Всесвіту. Панночка обіймала дерева, а її змії жалили кривдників. Вона кинула виклик темним прибульцям, які жорстоко поводяться з місцевими жителями.
Вона манила, лоскотала, лоскотала до смерті. Губила всіх, хто прийшов на її землю вбивати. Вона містично повстала із землі на захист своеї батьківщини , її магія, стала білим щитом, її новою вже рідною для неї сім’ї. Вона повстала із землі та небес на допомогу нашим героям воїнам.
Так само, вона мала армію з диких звірів. І гуси, яких завела сім’я, вони думали просто розумні, але в них була таємниця. Її бойові гуси струнко летіли по її наказовому погляду. Не встигне вона примружитися, або якось показати іншу емоцію, тут же з півслова її зграя гусей та інших птахів летіли і покривали наче снігом все полотно ворожої техніки і вона виходила з ладу.
Панночку, її не видно, вона не з’являється увсім. Вона прекрасна як лісова мавка, від неї неможливо обвести око юнному чужому гному, який прийшов вбивати на її батьківщині. Хтось втрачає розум, вводячись у її обман, її природу. Засинає, і більше не може прокинутися. Як будно вона створює льодяний простір і палаюче кільце капкана і гноми йдуть і падають мовчки. Хтось втрачаючи волю, підкоряється, йде за нею у воду та потопає. Вона на своїй землі, захищає своїх улюблених близьких, і чужий злий прибулець тут не має жодної влади губити добрих грайливих діточок.
Казка про Панночку з Чорнобаївки раніше не була відома, ми, Україна її пишемо тут і зараз. А мені її ніби надиктували, так легко і раптово вона прийшла, що довелося відкласти сон і написати, записати ці думки на комп’ютер. Ця асоціація пройшла з архівом давніх світлин.
Натхнення прийшло до мене від колись прочитаного Гоголя, Лесі Українки про Лісову Мавку, всі ці історії про дикі лісові містичні духи землі України. Вони й оберігають нашу землю від зла. Вони добро.
Artist Elena Bandurka 